Головна » 2017 » Квітень » 16 » «Твори добро»
10:53
«Твори добро»

Так просто бути добрим. Потрібно тільки уявити себе на місці іншої людини, перш ніж почати його судити. (Марлен Дітріх)

Жити у ХХІ сторіччі дуже важко – скрізь панує корупція, соціальна та расова несправедливість, байдужість. Багато людей живуть за рамками моральності і моралі. Але найбільшим лихом є байдужість. Ненависть або любов, заздрощі або гордість, радість чи гнів  – це емоції; вони свідчать про те, що той, хто їх відчуває, живе. Байдужа людина не відчуває майже нічого. Вона черства, не вміє любити і радіти, не здатна на співчуття і підтримку. З мовчазної згоди байдужих людей живе підлість і брехня. Слово «байдужість» - наше, власне українське. Воно походить від дієслова «баяти», тобто «говорити», і прислівника «дуже». Справді, байдужа людина може говорити дуже багато і навіть дуже гарно, але душа у неї мертва, в ній немає місця для емпатії та жалю.  Учні Хотянівської загальноосвітньої школи не хочуть  вирости байдужими до цього світу, до нашої прекрасної країни, до людей, що нас оточують. Вони мріють створити суспільство, вільне від безглуздих упереджень, несправедливості, заздрощів, байдужості до чужої біди та чужої радості. Взагалі, вони хочуть, щоб не існувало поняття «чуже»; щоб всі проблеми вирішувались спільно, злагоджено; щоб кожен із членів нашої спільноти знав, що у будь-який момент він може розраховувати на допомогу громади. Але давайте полишимо глобальні проблеми і почнемо з малого. А саме з двох хлопчиків – майбутнього першокласника Павлика із Хотянівки та чотирирічного Єгора із Вишгорода. Ці дітки – маленькі сонечка не тільки для своїх батьків, а й для всіх людей, що їх знають. Павлик страждає на ДЦП, але не має часу, щоб себе жаліти – адже його найзаповітнішою мрією є навчання в школі, а для цього маленький стоїк повинен наполегливо працювати. Реабілітація вимагає багато моральних та матеріальних сил від усієї родини. Єгор хворіє на рак крові; так само як Павлик, він не збирається здаватись – хлопчик постійно всміхається і обожнює гратися машинками. Тож ми вирішили допомогти цим прекрасним дітям та їх родинам, хоч на кілька кроків пришвидшити їх одужання. Для цього за допомогою вчителів провели декілька благодійних акцій, а усі виручені кошти віддали на користь хлоп’ят. За допомогою наших вчителів та при активній участі батьків загалом провели три благодійні ярмарки та одну благодійну  виставу, зібравши понад 12000 гривень. На ярмарках ми продавали сувеніри, елементи одягу та декору, прикраси , домашню випічку й інші цікавинки, створені власноруч. Це були не тільки акції з благородною метою, а й справжні свята для усіх мешканців Хотянівки, адже навіть звичайні перехожі «заходили на вогник», заворожені атмосферою радості та добра! А яка лунала музика! І які смаколики можна було скуштувати!          Саме  в  цей день  театральна  студія «Ретро  з Хотянівки», керівником  якої є  вчитель  Крупельницька  Оксана  Олександрівна, дебютувала  з  благодійною  виставою. Присутні  зустріли  на  сцені  героїв  українського  фольклору  та  української  класики, стали  свідками « Сватання  на   Гончарівці»  та  послухали  усі  плітки   «Язикатої  Хвеськи». Декорації  вистави  були  вражаючими, вони нічим  не  відрізнялися  від  декорацій  професійного  театру. А  виступи  дебютантів  перевершили  сподівання  і  вразили  усіх  присутніх. Тематикою ярмарок було обрано свята – День Св. Миколая, 8 Березня і Великдень. На нашу думку, найбільш цікаво та яскраво пройшов ярмарок до Великодня, адже де ще можна було побачити таке розмаїття  кольорів та цікавинок?! Власне, на фотографіях добре видно атмосферу свята і благодійності. До  нашої  благодійної  акції  долучилися  приватний  дитячий  садочок  «Лелече  гніздечко» (для  Павлика  було  передано  1000 грн.)  та  дитячий дошкільний  навчальний  заклад  м.Вишгорода «Сонечко»(13  квітня  було  проведено  благодійну акцію  і  зібрано  5134  грн.). А  14  квітня  відбулася  незабутня  вражаюча  зустріч  адміністрації  ДНЗ «Сонечко»  з  хлопчиком  Павликом, який  виявився  надзвичайним  співрозмовником. Він  пообіцяв  своїм  благодійникам  швидше  навчитися  самостійно  ходити,   з  вдячністю   відвідати  дитячий  садочок  і  на  завершення  зустрічі  заспівав    пісню «Місяць  по  небу  ходить». Тепер  ми  відчуваємо:  наша  благодійність  і  милосердя  дуже  потрібні . У  такі  хвилини  хочеться  радіти  навіть  крихітній  перемозі  над  хворобою  цих  прекрасних  малюків. І  ми  віримо: Павлик  і  Єгор  обов’язково  видужають, бо  на  це  сподіваються  не  лише  вони, не  лише  їх  рідні, а й  усі  ми,  увесь  білий  світ! align:justify">                       

Переглядів: 243 | Додав: zoshot | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar